Ти - вічний біль - Афганістан

Мета заходу: виховання в учнів поваги до людей, які виконували інтернаціональний обов’язок; формування патріотизму, милосердя; набуття учнями навичок аналізу історичних фактів, формування власної точки зору.

Обладнання і унаочнення: портрети воїнів - інтернаціоналістів, які загинули в Афганістані,записи пісень відео, презентація, стенди із шкільного музею про воїнів – афганців.

Вчитель. Чи треба взагалі згадувати про війну? Деякі говорять, що ні. А я гадаю, що треба. До тих пір, поки людство неспроможне буде сказати :»Ми не тільки не хочемо війни , ми зробили все,щоб її не було, і її не буде. У цей день перестаньмо згадувати про війну, яку ми тоді назвемо останньою не тільки тому, що хочеться назвати її так, але й тому, що будемо переконані в цьому.

Ведуча 1. Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Війна. Війна. Війна.

Ведуча 2 Афганська війна… Брудна, неоголошена. Та хіба війни бувають чистими?!

Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі , у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.

Ведуча 1 15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і є закінченням афганської війни для радянських людей. Закрилася остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара і Гардеса, Джелалабада і Кабула. ..

(Пісня і відео про вивід військ)

Учитель. (на фоні презентації )Афганістан – це держава, що знаходиться в Південно-Східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з них 8 млн. – афганці, а решта – таджики, туркмени, узбеки, хазарейці.

До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу.

Афганістан – це 70 % гірської місцевості з бідною рослинністю. 86 тисяч чоловік населення проживають в аулах, у злиднях. 3 млн. чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова неписьменність серед населення, особливо серед жінок і дітей, висока смертність.

У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою.

Нова влада взяла курс на соціалізм. Було видано закони про ліквідацію лихварської заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запровадили початкову освіту, надали право афганським жінкам зняти паранджу.

У мусульманських країнах такі закони були приречені на провал, бо суперечили нормам ісламу. Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися й руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони „ маджахетів ” („ борців за віру”). У країні спалахнула громадянська війна.

У грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов’язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Л. І. Брежнєвим продемонструвало готовність надати прокомуністичному режиму НДПА Бабрака Кармаля реальну воєнну підтримку. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.

Ведучий 1. Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов’язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, „ наводили лад” у тій країні „ вогнем і мечем”. Афган плював їм кулями в обличчя. Брудна підступна війна... За що, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім’я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?..

(Відео з «9 роти»)

Ведучий 2. Тисячам нашим землякам - миколаївцям судилося пройти це жорстоке випробування. 62 з них вернулися додому в цинкових гробах.

5 наших односельчан носять почесне звання воїна-афганця.

Ведуча 1. Ми маємо знати , що серед нас живуть люди,які в 18, 19, 20, 30 років стали свідками та учасниками тих воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю , героїзмом, подвигом.

( Розповідь про афганців - односельців. Пісня «Привіт, бача» і відео)

Ведуча 1. Падали хлопчаки на чужій землі, а в них на м’яких долонях лінії життя – такі довгі та прекрасні. Разом з ними пішло в небуття чиєсь щастя, разом з ними загинули їхні ненароджені діти, але вони живуть в пам’яті бойових друзів, продовжують усміхатися зі світлин у солдатських альбомах, вони вічно житимуть у зболених, згорьованих, люблячих, палких материнських серцях.

(Вірш « Ти знаєш, мамо, як мені болить,,»

Ведуча 1. Мені привиділось, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів.

Вчитель. Хай горить на нашій виховній годині свічка, як болючий щем про тих людей, що навічно стали журавлями.

Учениця. Важко змиритись

Над шляхом сумують тополі...

І падає сніг на поля іменні.

Як важко змиритись, повірити долі,

Дивитись на сірий, похмурий граніт.

Юнак же упав, немов зірка із неба,

Упав за далекий Кабул і Герат.

Востаннє ж тут думав, Вкраїно, про тебе,

І чув журавлів, що до тебе летять.

Тюльпанами чорними вкрита земля,

У рідні краї повернувся у цвітті.

Їх кров залишилась, де скелі й пустеля,

А гори від крові слов’янської ситі.

Не можна забути суворої днини,

Зітхають тополі та ранки імлисті,

У матері серце болить щохвилини,

І сльози не сохнуть на листі.

Прийдуть до могил і на поля іменні ветерани

З дітьми і онуками завжди прийдуть

В руках немов вогник – тюльпани,

Афганські події у серці печуть...

Як важко змиритись, повірити долі,

Дивитись на сірий похмурий граніт.

Наплакалась мати – Вкраїна доволі!

Кажу, щоб почув увесь світ...

(В. Фабрика)

Ведуча 2. Дорогою ціною розплачувалися наші юнаки за все. А ціною було життя. Усім боляче, коли обривається життя людини навіть у похилому віці. Та, мабуть, немає пекучішого болю, більшого горя, ніж те, що обрушується на батьків з втратою їх дітей. І понесли чорні птахи смерті похоронки в Україну, не минули нашого краю.

Більше 60 юнаків нашого району виконували інтернаціональний обов’язок. Хлопці поверталися додому, але не всі.

Ведуча 1. Недомріяв, недочекав, недоспівав...

Пісня і відео. (Розенбаум «Чорний тюльпан»)

Ведуча 1. Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував, скільки років довелося б нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх. Страшна смерть будь-якої людини.

Встаньмо, постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганські гори.

Хвилина мовчання.

Ведучий1 Бої закінчуються , а історія вічна . Пішла в історію і дев’ятирічна афганська війна. Але ще довго будуть будуть турбувати нас голоси загиблих і живих – війни не закінчуються безслідно. Ті, хто вижив, - то живий голос війни. Так, війна залишила глибокі «рубці» в їхніх душах, але не зломила морально , адже треба було жити далі і сподіватися на краще.

Ведуча 2. ... По-різному склалися долі колишніх „ афганців”. Але, де б вони не були і ким би вони не стали, назавжди залишаться в їхній пам’яті розбиті січеним свинцем та сталлю дороги обпаленої полум’ям бойової юності.

Завжди вони будуть нести в своїх серцях світлий спомин про бойових побратимів, які повернулися на рідну землю в пам’ятниках. Їх ніколи й нікому не дано забути.

Учитель. Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати воїнів-афганців, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, у думках. Вони цього заслуговують.

І зараз на нашій планеті панують війни, злочини, насилля. Та я маю надію, що в майбутньому на всій землі владарюватимуть мир і злагода, що батьки виховуватимуть своїх дітей добрими, чесними, відданими людьми, істинними патріотами своєї країни , що люди забудуть навіть значення слова " війна"

Нехай же наша виховна година не закінчується. Прийдіть додому, розкажіть про почуте своїм батькам, сусідам, друзям, бо про це повинен знати кожен, бо про це повинні пам’ятати всі.

Кiлькiсть переглядiв: 1568

Коментарi