Шлях до Тараса

Мета. Продовжити знайомство з красою , неповторністю Шевченкового слова , показати , як шанують його слово ; викликати бажання глибше пізнати життя й творчість поета ; виховувати любов і шану до народного поета. Обладнання : У кожного на парті «Кобзар», на стіні – портрет Шевченка у вишитому рушнику , стіл , накритий скатертиною , гілочка калини , презентація, відеофільм .

Хід заняття

1. Вступне слово вчителя.

Подивіться на рай тихий ,

На свою країну ,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну ….

Свою Україну любіть ,

Любіть її во время люте , -

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть !

Ви , мабуть уже здогадалися , кому належать ці рядки. Звернули увагу й на їх актуальність . А все тому , що належать вони геніальному сину українського народу Тарасу Григоровичу Шевченку . Отож сьогодні ми й поговоримо про поета , який став для України заповітною думою , її безсмертною піснею.

( Звучить пісня «Думи мої, думи мої»).

( Заходить жінка , одягнена в селянський одяг , несе запалену свічку і ставить на столі біля портрета .До неї підходить хлопчик )

-Мамусю , а правда , що небо на залізних стовпах тримається ?

- Так , мій синочку , правда .

(Жінка сідає на лаву , хлопчик біля неї , кладе голову на коліна матусі , вона співає колискову ).

- Спи , моя дитино , гойдоньки гойда !

Спи , моя кохана , гойдоньки гойда !

Місяць із-за хмари промінь викида ,

Спи , моя дитино , гойдоньки гойда !

Ходять біля тину злидні і біда ,

Спи , моя дитино , гой доньки гойда.

- А чому на небі так багато зірок?

- Це коли людина на світ приходить , Бог свічку запалює . Горить та свічка , поки людина не помре . А як помре , свічка гасне , зірочка падає . Бачив?

- Бачив , матусю , бачив.. Матусенько, а чому одні зірочки ясні великі , а інші ледь видно?

- Коли людина зла , заздрісна , скупа її свічечка ледь-ледь тліє . А коли добра , любить людей , робить добро , тоді свічечка світить ясно , і світло це далеко видно

- Матусю, я буду добрим . Я хочу , щоб моя свічечка горіла найясніше!

- Старайся , мій хлопчику (Гладить його по голівці) .

Вчитель . І ці слова виявились пророчими . Яскраво горить на небозводі і сьогодні зоря Кобзаря . Давайте зараз ще раз пройдемо тими шляхами , які сходив Тарас «малими босими ногами ..»(Демонстрація слайдів у ході розповіді –екскурсії)

Учень –екскурсовод. Шевченківський край .. Так називають Черкащину. Давайте і ми завітаємо в цей благословенний куточок України . Тут , у селі Моринці , у родині селянина –кріпака народився великий поет і художник

(Читання учнями напам’ять поезій)

В похилій хаті край села ,

Над ставом чистим і прозорим ,

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати вбита горем .

За що ,не знаю , називають

Хатину в гаї тихим раєм .

Я в хаті мучився колись ,

Мої там сльози пролились ,

Найперші сльози…

2- учень –екскурсовод.

І до цього часу збереглося тут чимало місць , пов’язаних з ім’ям Шевченка .Шумить віковічний дуб , посаджений поетом .І досі служать людям джерела та криниці , з яких пив він чисту воду. (Демонстрація відповідних слайдів із зображенням Кирилівки , дуба , хати-музею)

--А це Кирилівка , де минули дитячі роки Тараса . Давайте пригадаємо , якою була хатинка , в якій народився й жив поет. ( Учень зачитує опис хати Шевченка з твору С Васильченка «Дитинство Шевченка»)

- 1 учень. А ми далі крокуємо Черкащиною . Ось подвір’я , де знаходиться музей Шевченка , поряд – могила матері , яка ще молодою пішла з життя , осиротивши дітей .

(Учень читає вірш)

Тяжко –важко в світі жити

Сироті без роду :

Нема куди прихилитись ,

Хоч з гори та в воду !

Тяжко мені сиротою

На сім світі жити ;

Свої люди – як чужії

Ні з ким говорити :

Нема кому розпитати ,

Чого плачуть очі ;

Нема кому розказати ,

Чого серце хоче,

Чого сероце , як голубка ,

День і ніч , воркує.

Не знає , не чує .

Ніхто його не питає.

2- учень . ( Демонструється слайд )Свідком тих часів лишилась і хата –школа дяка , де навчався грамоти і зазнав наруги малий Тарас. Дяк особливо «відзначав» березовими різками Тараса , що був непосидючим і невгамовним . Тарас тікав дякового навчання , в сусідньому дворі влаштовував схованку , де перебував по кілька днів . Туди таємно носили їжу сестри :

( Читання напам’ять поезії)

Давно те діялось .Ще в школі ,

Таки в учителя – дяка ,

Гарненько вкраду п’ятака –

Бо я було трохи не голе ,

Таке убоге – та куплю

Паперу аркуш . І зроблю

Маленьку книжечку .Хрестами

І візерунками з квітами

Кругом листочки обведу ,

Та й списую Сковороду .

1-й учень. А як любив малий Тарас слухати розповіді свого діда про гайдамаків , про козацьких отаманів ( Демонстрація відповідних слайдів ). В повісті « В бур’янах» читаємо:

« Сусіди слухали й німіли від жаху , чуб здіймався угору . А чиї то оченята горять в кутку на припічку?

- Тарасику , і ти туди? Іди , сину на двір гуляти , чого між старих затесався ? Рано тобі ще таке слухати .

Тарас крутив головою:»Не хочу»

- Хай слухає , виросте своїм дітям розкаже.

( Учень читає вірш Шевченка «Доля»)

2-учень . Світлою сторінкою дитячих спогадів є перше кохання Тараса – Оксанка інсценізація зустрічі малих Оксани і Тарасика)

-- Ти у вінку – най краща за всіх панянок у світі . А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками .

-- Срібними ..

- І з золотими дзвіночками в закаблуках.

- Ще в нікого таких не було …

- А в тебе будуть .

- За що ж справимо?

- Одіб’ємось од злиднів , тоді й буде усе І по дзвінках угадаю- ти йдеш.

-- А я без тебе- нікуди

-А як пан покличе ?

-- Не піду , хоч убий , не піду .

-- І я не віддам тебе нікому .

- А втечу до тебе звідки завгодно.

- А як закують?

-- Не діждуся – мій вінок до тебе припливе..

-- Оксано , не кажи цього .Може , й річки туди не буде .

-- Через гори , долини , байраки докотиться .

Ми вкупочці колись росли ,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились

Та говорили , що колись

Одружимо їх. Не вгадали .

Старі зарані повмирали ,

А ми малими розійшлись

Та вже не сходились ніколи..

Вчитель. А де народжувались мрії і коли ? Можливо , саме тоді , як ходив шукати ті золоті стовпи , що підпирають небо…

( Демонстрація відеофільму «Тарасів заповіт»).

Вчитель. Чи можна сьогодні уявити українську сім`ю без Шевченка , де б не любили , не згадували , не читали б його вірші , не співали б його пісень ? Раніше на покутті замість ікон чи й поряд висів його портрет у вишиваному рушнику . Це не випадковість .Це є дяка нащадків за синівську любов до неньки-України , за яку він вболівав, навіть перебуваючи далеко за її межами.

А чи знаєте ви , який вплив на сучасних письменників мають твори Шевченка?

( Представлення досліджень учнів).

Вчитель . Шевченко мріяв про те . щоб добро і правда панували в світі .А досягти цього можна лише тоді , коли ми будемо жити як одна сім`я , адже всі ми «адамові діти. Коли будемо пам’ятати минуле , дбати про сучасне та майбутнє .Всього цього ми можемо навчитися у великого Кобзаря .То ж нехай вогник Кобзаря горить у ваших серцях , посилаючи проміння любові до природи , людини , рідного слова , і пече гнівом до несправедливості .

(Учень читає вірш Ю. Рибчинського «Шлях до Тараса», демонструються слайди із зображенням Чернечої гори ).

Вчитель . Ой крута та круча , де стоїть Тарас . І не одне покоління буде в думках своїх підніматися до Тараса , щоб пройнятися мудрістю його поезій , величчю його думок.

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 708

Коментарi