Шлях до Тараса
Мета. Продовжити знайомство з красою , неповторністю Шевченкового слова , показати , як шанують його слово ; викликати бажання глибше пізнати життя й творчість поета ; виховувати любов і шану до народного поета. Обладнання : У кожного на парті «Кобзар», на стіні – портрет Шевченка у вишитому рушнику , стіл , накритий скатертиною , гілочка калини , презентація, відеофільм .
Хід заняття
1. Вступне слово вчителя.
Подивіться на рай тихий ,
На свою країну ,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну ….
Свою Україну любіть ,
Любіть її во время люте , -
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть !
Ви , мабуть уже здогадалися , кому належать ці рядки. Звернули увагу й на їх актуальність . А все тому , що належать вони геніальному сину українського народу Тарасу Григоровичу Шевченку . Отож сьогодні ми й поговоримо про поета , який став для України заповітною думою , її безсмертною піснею.
( Звучить пісня «Думи мої, думи мої»).
( Заходить жінка , одягнена в селянський одяг , несе запалену свічку і ставить на столі біля портрета .До неї підходить хлопчик )
-Мамусю , а правда , що небо на залізних стовпах тримається ?
- Так , мій синочку , правда .
(Жінка сідає на лаву , хлопчик біля неї , кладе голову на коліна матусі , вона співає колискову ).
- Спи , моя дитино , гойдоньки гойда !
Спи , моя кохана , гойдоньки гойда !
Місяць із-за хмари промінь викида ,
Спи , моя дитино , гойдоньки гойда !
Ходять біля тину злидні і біда ,
Спи , моя дитино , гой доньки гойда.
- А чому на небі так багато зірок?
- Це коли людина на світ приходить , Бог свічку запалює . Горить та свічка , поки людина не помре . А як помре , свічка гасне , зірочка падає . Бачив?
- Бачив , матусю , бачив.. Матусенько, а чому одні зірочки ясні великі , а інші ледь видно?
- Коли людина зла , заздрісна , скупа її свічечка ледь-ледь тліє . А коли добра , любить людей , робить добро , тоді свічечка світить ясно , і світло це далеко видно
- Матусю, я буду добрим . Я хочу , щоб моя свічечка горіла найясніше!
- Старайся , мій хлопчику (Гладить його по голівці) .
Вчитель . І ці слова виявились пророчими . Яскраво горить на небозводі і сьогодні зоря Кобзаря . Давайте зараз ще раз пройдемо тими шляхами , які сходив Тарас «малими босими ногами ..»(Демонстрація слайдів у ході розповіді –екскурсії)
Учень –екскурсовод. Шевченківський край .. Так називають Черкащину. Давайте і ми завітаємо в цей благословенний куточок України . Тут , у селі Моринці , у родині селянина –кріпака народився великий поет і художник
(Читання учнями напам’ять поезій)
В похилій хаті край села ,
Над ставом чистим і прозорим ,
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати вбита горем .
За що ,не знаю , називають
Хатину в гаї тихим раєм .
Я в хаті мучився колись ,
Мої там сльози пролились ,
Найперші сльози…
2- учень –екскурсовод.
І до цього часу збереглося тут чимало місць , пов’язаних з ім’ям Шевченка .Шумить віковічний дуб , посаджений поетом .І досі служать людям джерела та криниці , з яких пив він чисту воду. (Демонстрація відповідних слайдів із зображенням Кирилівки , дуба , хати-музею)
--А це Кирилівка , де минули дитячі роки Тараса . Давайте пригадаємо , якою була хатинка , в якій народився й жив поет. ( Учень зачитує опис хати Шевченка з твору С Васильченка «Дитинство Шевченка»)
- 1 учень. А ми далі крокуємо Черкащиною . Ось подвір’я , де знаходиться музей Шевченка , поряд – могила матері , яка ще молодою пішла з життя , осиротивши дітей .
(Учень читає вірш)
Тяжко –важко в світі жити
Сироті без роду :
Нема куди прихилитись ,
Хоч з гори та в воду !
Тяжко мені сиротою
На сім світі жити ;
Свої люди – як чужії
Ні з ким говорити :
Нема кому розпитати ,
Чого плачуть очі ;
Нема кому розказати ,
Чого серце хоче,
Чого сероце , як голубка ,
День і ніч , воркує.
Не знає , не чує .
Ніхто його не питає.
2- учень . ( Демонструється слайд )Свідком тих часів лишилась і хата –школа дяка , де навчався грамоти і зазнав наруги малий Тарас. Дяк особливо «відзначав» березовими різками Тараса , що був непосидючим і невгамовним . Тарас тікав дякового навчання , в сусідньому дворі влаштовував схованку , де перебував по кілька днів . Туди таємно носили їжу сестри :
( Читання напам’ять поезії)
Давно те діялось .Ще в школі ,
Таки в учителя – дяка ,
Гарненько вкраду п’ятака –
Бо я було трохи не голе ,
Таке убоге – та куплю
Паперу аркуш . І зроблю
Маленьку книжечку .Хрестами
І візерунками з квітами
Кругом листочки обведу ,
Та й списую Сковороду .
1-й учень. А як любив малий Тарас слухати розповіді свого діда про гайдамаків , про козацьких отаманів ( Демонстрація відповідних слайдів ). В повісті « В бур’янах» читаємо:
« Сусіди слухали й німіли від жаху , чуб здіймався угору . А чиї то оченята горять в кутку на припічку?
- Тарасику , і ти туди? Іди , сину на двір гуляти , чого між старих затесався ? Рано тобі ще таке слухати .
Тарас крутив головою:»Не хочу»
- Хай слухає , виросте своїм дітям розкаже.
( Учень читає вірш Шевченка «Доля»)
2-учень . Світлою сторінкою дитячих спогадів є перше кохання Тараса – Оксанка інсценізація зустрічі малих Оксани і Тарасика)
-- Ти у вінку – най краща за всіх панянок у світі . А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками .
-- Срібними ..
- І з золотими дзвіночками в закаблуках.
- Ще в нікого таких не було …
- А в тебе будуть .
- За що ж справимо?
- Одіб’ємось од злиднів , тоді й буде усе І по дзвінках угадаю- ти йдеш.
-- А я без тебе- нікуди
-А як пан покличе ?
-- Не піду , хоч убий , не піду .
-- І я не віддам тебе нікому .
- А втечу до тебе звідки завгодно.
- А як закують?
-- Не діждуся – мій вінок до тебе припливе..
-- Оксано , не кажи цього .Може , й річки туди не буде .
-- Через гори , долини , байраки докотиться .
Ми вкупочці колись росли ,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили , що колись
Одружимо їх. Не вгадали .
Старі зарані повмирали ,
А ми малими розійшлись
Та вже не сходились ніколи..
Вчитель. А де народжувались мрії і коли ? Можливо , саме тоді , як ходив шукати ті золоті стовпи , що підпирають небо…
( Демонстрація відеофільму «Тарасів заповіт»).
Вчитель. Чи можна сьогодні уявити українську сім`ю без Шевченка , де б не любили , не згадували , не читали б його вірші , не співали б його пісень ? Раніше на покутті замість ікон чи й поряд висів його портрет у вишиваному рушнику . Це не випадковість .Це є дяка нащадків за синівську любов до неньки-України , за яку він вболівав, навіть перебуваючи далеко за її межами.
А чи знаєте ви , який вплив на сучасних письменників мають твори Шевченка?
( Представлення досліджень учнів).
Вчитель . Шевченко мріяв про те . щоб добро і правда панували в світі .А досягти цього можна лише тоді , коли ми будемо жити як одна сім`я , адже всі ми «адамові діти. Коли будемо пам’ятати минуле , дбати про сучасне та майбутнє .Всього цього ми можемо навчитися у великого Кобзаря .То ж нехай вогник Кобзаря горить у ваших серцях , посилаючи проміння любові до природи , людини , рідного слова , і пече гнівом до несправедливості .
(Учень читає вірш Ю. Рибчинського «Шлях до Тараса», демонструються слайди із зображенням Чернечої гори ).
Вчитель . Ой крута та круча , де стоїть Тарас . І не одне покоління буде в думках своїх підніматися до Тараса , щоб пройнятися мудрістю його поезій , величчю його думок.