Мета: ознайомити учнів із особливостями паркового мистецтва різних країн, мистецтва ікебани та чайної церемонії, навчити розрізняти зразки садово-паркового мистецтва, оцінювати садово- паркове мистецтво як явище, створене за законами гармонії; розвивати вміння аналізувати нову інформацію, виокремлювати головне, обґрунтовувати свою точку зору, формувати пізнавальну активність; виховувати повагу, зацікавленість садово- парковим мистецтвом Сходу й Заходу.
Оснащення. Зоровий ряд: зображення зразків садово-паркового мистецтва (Версаль, Ріджентс-парк, Гайд-парк, Кенрокуен, Ґоракуен, Кайракуен та ін.), ікебани; фрагментів проведення чайної церемонії; роздавальний матеріал (інформаційні картки п’яти кольорів, за кількістю учнів', пам’ятка з умовами ділової гри, по одній на парту).
Музичний супровід: фрагменти музичних творів (В. Сильвестров «Три хокку» (на слова Басьо), альтовий концерт Тору Такеміцу (у виконанні Імаї Нобуко), сюїта Косаку Ямадо «Світанок на Сході»).
Обладнання: ТЗН.
Тип уроку: комбінований.
Форма проведення уроку: урок-подорож
Терміни й поняття: «парк», «садово-паркове мистецтво», «ікебана».
ХІД УРОКУ
II. Перевірка домашнього завдання
Презентація сторінки «Декоративно-прикладне мистецтво народів
Близького Сходу» альбому «Культурна спадщина народів світу»
III. Актуалізація опорних знань
Опитування
♦ Назвіть головні вимоги до садово-паркового мистецтва.
♦ Пригадайте найвидатніші садово-паркові ансамблі України.
♦ Які зразки садово-паркового мистецтва є у вашій місцевості? Що ви знаєте про їх історію створення?
IV. Мотивація навчальної діяльності
V. Викладення нового навчального матеріалу
1. Слово вчителя
Сьогодні наш урок відбуватиметься у формі ділової гри, умови якої зазначено у пам’ятках, що лежать на ваших партах. Ознайомтеся з ними.
Умови ділової гри
Етап І
Учитель роздає учням інформаційні картки (кожному — по картці). Учні ознайомлюються із наведеною в них інформацією (1—2 хв), об’єднуються у 5 груп за кольором карток. Кожна група повинна визначити найсуттєвіше в отриманій інформації (3 хв), у такий спосіб виступаючи в ролі аналітиків— «ландшафтних дизайнерів» або «мистецтвознавців». Учасники кожної групи обирають двох «доповідачів» від своєї групи, решта учасників стає « респондентами ».
• Інформаційна картка № 1 (ландшафтний парк Версаля та творчість Андре Ленотра )
• Інформаційна картка № 2 (пейзажний англійський парк та митці садо паркового мистецтва Великої Британії)
• Інформаційна картка № З (японський ландшафтний сад)
• Інформаційна картка № 4 (філософські засади ікебани Інформаційна картка № 5 (особливості проведення чайної церемонії)
Етап II
Дотримуючись черги, «доповідачі» від кожної групи повідомляють інформацію решті учнів класу. «Кореспонденти» цієї ж групи ставлять «доповідачам» уточнювальні запитання за темою «доповіді». Решта учнів класу під ч слухання «доповідей» робить у зошитах записи за оголошуваною темою.
2. Словникова робота
Парк — обмежене місце у природному середовищі, призначене для загального відпочинку. Садово-паркове мистецтво, або ландшафтна архітектура, складається з трьох основних типів паркових композицій (стилів): регулярного, або французького, створеного французькими архітекторами на початку XVII ст., пейзажного, природного і натурального англійського парку, що ввійшов у моду в середині XVIII ст.
Садово-паркове мистецтво — мистецтво створення садів, скверів, парків та озеленених територій. Містить планування територій, обрання рослин, їх групування та розміщення, будівництво форм і декоративних елементів — сходів, каскадів, фонтанів, огорож тощо.
Ікебана — поширене в Японії мистецтво створення букетів із квітів; букет, складений за правилами такого мистецтва.
3. Виступи представників груп із «доповідями» за інформаційними картками
(Демонструються зображення зразків садово-паркового мистецтва, ікебани, чайної церемонії, про які йдеться в інформаційних картках.)
Інформаційна картка № 1
(ландшафтний парк Версаля та творчість Андре Ленотра)
Інформаційна картка М 2 (пейзажний англійський парк
та митці паркового мистецтва Великої Британії)
Пошуки свого, незапозиченого з континенту Європа, до якого англійці відносились досить підозріло, найбільше відбилися в паркобудівництві і призвели до появи саду англійського типу.
Першими майстрами пейзажних парків Британії стануть Вільям Кент (1684—1748), Чарльз Бріджмен. В 18 столітті їх справу продовжили Ланселот Браун (1715—1783) і уславлений Хамфрі Рептон(1752—1818).
Назва «Англійський парк» також досить не точна, як і назва «Французький парк» в свою чергу. Пейзажний парк спокійно існував ще поряд з регулярними садами Італії і Голландії 16 століття, але ніяк не називався і не входив тоді в коло культури, в коло домінуючої естетики.
Суто пейзажний парк вперше виник саме в англійській літературі, тобто раніше, ніж в свідомості його споживачів і в мистецькій практиці.
Так, імператриця Катерина II, захоплена у 1770-і рр. садівництвом - «плантоманиєю» , власноруч скопіювала книгу Вейтлі и готувала її переклад, аби дати зразок «метафізики» сучасного садівництва « володарям приморських дач, розташованих вздовж Петергофського шляху ». Це був район аристократичних палаців з садами багатіїв і вельмож на шляху до імператорської резиденції уПетергофі. А «побажання» імператриці розглядали як черговий наказ швидкого виконання.
Ландшафтні архітектори Російської імперії кінця 18 столітття ( Микола Львов, Андрій Болотов та ін.) уникали назви «Англійський парк», яку як престижну і модну використовував царський двір.
Болотов Андрій Тимофійович (1738—1833) і Львов Микола Олександрович запропонували свою назву — «Натуральний сад (парк)» як більш точну і відповідну реальності. До того ж назва «Англійський парк» не враховувала національних різновидів пейзажного парку — того ж російського пейзажного, німецького, оссіанівського парку тощо.
Інформаційна картка № З (японський ландшафтний сад)
Трійкою найвідоміших садів Японії вважають Кенрокуен (Канадзава, Ісіка- ва), Ґоракуен (Окаяма, Окаяма) і Кайракуен (Міто, Ібаракі).
Японський сад — це дуже тонка й суперечлива філософія. Правило тут зводиться у ранг догми і водночас руйнується іншим правилом, даючи зрозуміти, що ніколи не можна бездумно дотримуватися встановлених зразків. Японський сад символізує досконалий світ земної природи, а інколи є уособленням Усесвіту. Японські сади і парки зовсім несхожі на ті, що ми звикли бачити. У японських садах у центрі уваги опиняються інші елементи. Тут на перше місце виступають пісок, галька, карликові рослини, сухі струмки, камені. Для японського саду характерною є атмосфера таємничості, що й покладено в основу паркового дизайну.
Характерними елементами композиції є штучні гори і пагорби, ставки і острови, струмки і водоспади, доріжки і ділянки піску чи гравію, прикрашені камінням незвичайних обрисів. Пейзаж саду формується за допомогою дерев, кущів, бамбука, трав, квітів і моху, що мають передавати відчуття змін пір року. На території саду можуть також розміщуватися кам’яні ліхтарі, альтанки чи чайні будиночки.
Однією з особливостей, властивих усім японським садам, є їх закритість від зовнішнього світу. Сад є моделлю світу в мініатюрі. Як і більшістьелементів, асоційованих з японським садом, усе тут є глибоко символічним. Ми намагаємося дивитися на сад як на окремий світ, у якому відсутні печалі й переживання.
Огорожі є інструментом для посилення ще одного принципу — «приховувати і відтворювати»; не більше ніж візуальними екранами, їх часто обгортають ліанами, крізь які можна лише частково побачити сад. Іноді дизайнери вирізують невеличке віконце в суцільний стіні огорожі, щоб на мить дати можливість перехожим побачити красу саду, розташованого по той бік огорожі.
Функціонально сади каменів призначені для медитацій, усунення від мирської суєти і повсякденних проблем. Конструкція подібних споруд, за нормами дзен-буддизму, підсилює потяг японців до милування природою, роздумів, усамітнення. Дехто вважає, що сад каменів символізує одвічну боротьбу хаосу і порядку, де чіткі рівні ряди гравію символізують порядок, а групи каменів — хаос. У якій би точці не стояв спостерігач у саду каменів, він завжди побачить рівну кількість каменів — це одна з основних особливостей саду каменів. Основними каменями в японському саду є високий вертикальний камінь, низький вертикальний, вигнутий, похилий і горизонтальний камені. Зазвичай їх розміщують тріадами, але це не є обов’язковою умовою. Два схожих камені (наприклад, два вертикальних), один із яких дещо менший ніж інший, можуть межувати. Зазвичай композиція складається з 3, 5 чи 7 каменів. У композиції використовують тільки один камінь із кожної групи основних (композиція може доповнюватися невеликими каменями, які не мають смислового навантаження). Із каменів може бути викладена скульптура, вони можуть бути використані як доріжка або місток. Правильно створений японський сад викликає відчуття давності й вічності.
Японія — острівна держава, тому зовсім не дивно, що вода є обов’язковим елементом будь-якого саду. Воду в японських садах використовують лише у формі природних водойм: ставок, струмок або водоспад, але у жодному разі не фонтан.
Сухі струмки створюють із гравію і гладких каменів. З точки зору дизайну, такий струмок має таке саме смислове навантаження, що й вода,— не тільки створює контраст поруч із рослинами, що зростають берегами, але й підпорядковує ландшафт єдиному лейтмотиву, дозволяючи використовувати рослини, які у природних умовах ростуть поблизу води.
Інформаційна картка № 4 (філософські засади ікебани)
Ікебана — це не тільки складання букетів, але й філософія єдності людини та природи. Композиція ікебани відображує внутрішній світ людини, яка її склала, її настрій і світобачення. Людина немовби віддає букету, який вона склала, часточку себе.
У Середньовіччі оселю прикрашали квітами без підставок і ваз, тому в цей час ікебана була відома як татехана («виставлені квіти»). У XVII ст., з поширенням моди на все китайське, назву змінили на китайський лад —рікка. Водночас, із розвитком чайної церемонії з’явився «чайний стиль» аранжування квітів під назвою хана («квітка»), від якого походила інша назва ікебани — о-хана.
З XVIII ст. японці почали прикрашати домівки квітами, виставляючи їх у вазах, у манері наґеірехана. Так було започатковано новий стиль аранжування ікебани — «живі квіти», у якому букет символізував єдність «конфуці- анської трійці»: Неба, Землі й Людини. Згодом назва цього стилю перетворилася на загальну назву для позначення всіх традиційних японських методів аранжування квітів.
Водночас упродовж XIX—XX ст. синонімами ікебани були назви кадо («шлях квітів»), морібана («нагромаджені квіти»), дзію-бана («вільні квіти») та ін.
Почавшись із майстерної розстановки квітів (кадо) й досягши вигляду ікебани, мистецтво створення рослинних композицій ніколи не порушувало основного для японців естетичного принципу «сабі-вабі»
(«краса простоти» ).
Синтоїзм і навчання буддизму уплинули на формування філософії ікебани. У часи, коли в країні панував синтоїзм, ікебана ґрунтувалася на філософії протистояння двох сил — світла та пітьми, що символізують Небо й Землю. Відповідно, конструктивну основу аранжування становили два основних елементи (дві гілки), але в середині VII ст., після відвідування Китаю ченцем Сенму і під впливом конфуціанства, до цих двох гілок у структуру ікебани був привнесений третій елемент, що символізує людину. Отже, набула вираження ідея гармонії людини й природи. Перші композиції з рослин, які будував Сенму й ставив у храмі, були дуже простими й складалися із трьох елементів (гілок або квітів).
Значно вплинув на мистецтво ікебани дзен-буддизм, що стверджує значущість буття — у його безпосередній даності, заперечує пишні релігійні обряди й ритуали, уважає, що вищий сенс життя прихований у повсякденному. Під впливом цього вчення ікебана перестала бути тільки релігійним атрибутом, а процес її створення — священнодійством. Композиції, що досягли до XII ст. монументальності й помпезності, зменшуються у розмірах, тоншають. Ікебана поступово перетворюється на частину повсякденного побуту людини, її починають створювати не тільки для храмів, але й для палаців аристократів, а згодом — для військової знаті.
Історії відомі імена багатьох знаменитих майстрів ікебани, таких як Рюамі, Соамі, Ноамі та ін. Особливе місце з-поміж них посідає настоятель храму Какудо поблизу Кіото Ікенобо Сенкей. Саме він започаткував усесвітньо відому династію майстрів ікенобо.
В японській ікебані функціонують кілька стилів. Стиль наґеіре відбиває природний ріст рослин, квіти стоять у вазі невимушено, не стиснуті якими- небудь правилами; стебла їх вільно спираються на краї посудини. Наґеіре може бути прямою, похилою, настінною, такою, що лежить або стоїть, тощо. Композиції у стилі тябана, що іноді називають ікебаною однієї квітки, неодмінно супроводжували чайну церемонію. Тябана, відповідно до особливої атмосфери, у якій відбувалася чайна церемонія, відрізнялася простотою, скромністю як квітки, так і вази: вони не могли бути яскравими й помітними — 1—2 квітки й листок. Сен-но Рікю заснував стиль тябана, популярний у простих людей. Тябана існує до сьогодні й не тільки для чайної церемонії.
Інформаційна картка № 5
(особливості проведення чайної церемонії)
1. Прийом «Снігова куля»
Коментар. Повна відповідь на запитання формується поступово; учні по черзі відповідають на запитання, щоразу додаючи важливі моменти, формулюючи у такий спосіб колективну відповідь.
Запитання
♦ У чому полягає ставлення японців до природи?
♦ На яких філософських засадах засновано мистецтво ікебани?
♦ У чому полягає філософія чайної церемонії?
2. Оцінювання роботи учнів на уроці
Для всіх: доповнити сторінкою «Паркова культура Заходу та Сходу» альбом «Культурна спадщина народів світу».
Індивідуальне (для учнів із достатнім та високим рівнями навчальних досягнень, 12 учнів): підготувати повідомлення про життєвий та творчий шлях
В. А. Моцарта, Й. Гайдна, JI. ван Бетговена, Ф. Шопена, Ф. Ліста, Й. Штрауса, Р. Шумана, Г. Монтегюса, Е. Піаф, Ш. Азнавура, Джо Дассена.
Direct Lender Loans
2018-03-22 06:22:34installment loans 1hr payday loans no fuss payday loans [url=http://installmentloans.bid]installment loans no credit[/url]...
Guestantet
2018-02-24 23:18:14guest test post [url=http://temresults2018.com/]bbcode[/url] html http://temresults2018.com/ simple...